Земельний податок та орендна плата: як правильно заповнювати декларацію

Згідно з п.п. 14.1.147 ПКУ, плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно, який сплачується у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок

Відповідно до п. 269.1 Податкового кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також землекористувачі, яким надано право постійного користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Таким чином, земельний податок сплачується лише за землі, які перебувають у власності або постійному користуванні.

Об’єктом оподаткування земельним податком є:

• земельні ділянки, які перебувають у власності;
• земельні частки (паї), що знаходяться у власності;
• земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації для земель, НГО яких проведено, або площа земельних ділянок, НГО яких не проведено.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (ДЗК). У разі відсутності даних в ДЗК можна використовувати:

• дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
• державні акти, що засвідчують право власності або постійного користування земельною ділянкою;
• сертифікати на право на земельні частки (паї);
• рішення органу місцевого самоврядування (ОМС) про виділення земельних ділянок у натурі власникам земельних часток (паїв);
• інші правовстановлюючі документи.

Орендна плата

Платниками орендної плати є особи, з якими ОМС уклав договір оренди земельних ділянок, тобто орендарі земель державної та/або комунальної власності.

Платники єдиного податку не звільняються від сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка є складовою плати за землю, оскільки вони звільняються лише від сплати земельного податку (п. 297.1 ПК).

Об’єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки комунальної та/або державної власності, стосовно яких укладено договір оренди. Органи виконавчої влади до 1 лютого передають органам ДПС інформацію про орендарів. Обов’язок зі сплати орендної плати виникає з моменту держреєстрації договору оренди.

Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди земельної ділянки (п. 288.1 ПК). Однак, річна сума орендної плати:

• не може бути меншою за розмір земельного податку: для земель, НГО яких проведено, – не більше ніж 3% їх НГО; для земель загального користування – не більше ніж 1% їх НГО; для сільгоспугідь – від 0,3% до 1% їх НГО; для земель, НГО яких не проведено, – не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області;
• не може перевищувати 12% НГО, за винятком випадків, коли орендар визначається на конкурентній основі;
• не може перевищувати розмір земельного податку для пасовищ у населених пунктах зі статусом гірських.

Якщо розмір орендної плати, вказаний у договорі, менший за мінімальний встановлений розмір, орендна плата має бути сплачена у мінімально допустимому розмірі.

Подання декларації із плати за землю

Базовий податковий (звітний) період для плати за землю – календарний рік (п. 285.1 ПК). Платники самостійно обчислюють суму податку на поточний рік станом на 1 січня і подають декларацію до 20 лютого поточного року.

Форма декларації однакова для земельного податку та орендної плати. Якщо сільгосппідприємство є платником і земельного податку, і орендної плати, воно повинно складати окремі декларації для кожного з цих платежів.